Дощ крокував вулицями, будинками й деревами і залишав мокрі сліди. Одна крапелька стрибнула на ніс котові, який висунув мордочку з під’їзду великого будинку
Твір | Просмотров:1316 | Добавил:Admin | Дата:06.04.2017
Весна - це різнобарвна пора року! Це кольори чистого повітря, юності, надії - блакитний, зелений, фіалковий... Це барви нового життя, барви нових мрій.
Твір | Просмотров:1778 | Добавил:Яло | Дата:06.06.2015
Через її подвір’я котилася війна, жінка здригалася разом із землею й відчувала — ще один вибух, ще струс, її пригорне навік у схованці. Так тривало не знати скільки, й коли настала тиша, жінка вилізла з півзасипаного льоху, вся в глині, замісто одежі—шмаття, наче це з глибини землі оджив мрець. Засліпило сонце. Кицька, яка з нею рятувалася, вирвалася з рук, перескочила через свіжу вирву на дворищі, видерлася на зацілілу вишню. Жінка заплющила очі й сказала: «Хоч би не злякатися!»
Твір | Просмотров:4057 | Добавил:Admin | Дата:11.03.2013
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Твір | Просмотров:22139 | Добавил:Admin | Дата:11.03.2013
З давніх часів людин живе пліч-о-пліч із природою. Раніше людина поклонялася порию приносячись жертви їй. У наше техногенне століття, час прогресу відношення до неї кардинальним образом помінялося. Люди вважають себе вище природи. Чи не час відповістити на запитання й вирішити поставлену життям завдання : природа – храм або майстерня?
Твір | Просмотров:11594 | Добавил:Admin | Дата:11.03.2013
Мати – берегиня роду, і в цьому немає нічого дивного, бо саме вона дає життя, саме вона турбується про нас до кінця свого життя. Матуся, матінко, мати – ці слова кожному з нас знайомі с самих перших днів нашого життя, з самого нашого дитинства. Навіть від цих слів завжди віє добротою, спокоєм і теплом, що ж тоді казати про найріднішу нам людину – нашу мати.
Твір | Просмотров:7798 | Добавил:Admin | Дата:11.03.2013