Шкільне життя швидке й різноманітне... Читаючи вірші Павла Глазового, можно знову й знову повертатись в той час...



Мученик науки

Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
— Що з тобою, мій синочку? — засміялась мати. —
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся, — каже хлопчик. — Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш.



Таємниця мозку

Кличе хлопець:
— Чуєш, татку!
— Чого тобі, синку?
— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.
На картинці людський мозок. Череп ніби знятий…
Так чого в людини мозок геть увесь пом’ятий? —
Батько глянув, посміхнувся:
— Тут ясна картина.
Як народиться, синочку, на цей світ людина,
То вправляють і вправляють їй “мозги” потрошку,
Доки стане в неї мозок схожим на гармошку.



Табель

Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на “чотири” й “п’ять”.
Хоче моїм табелем предків полякать.



Жора й Лора

Жорі й Лорі — по сімнадцять.
Лора каже: — Жоро,
От де хохма! Я дитину
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене,
Заїдає мати.
“Чим, — чіпляються, — дитину
Будеш годувати?” —
Жора свиснув: — Не тушуйся.
Нам з тобою хватить,
Бо на мене ще мій предок
Аліменти платить.



Однокашник

— Хто там, синку, в двері стукав?
— Та якийсь дідок,
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у четвертий клас.
— Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.
У четвертім нашім класі лисих не було.



Гідна зміна

Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти, — все він без розбору
Навскосяк, через лінійки тягне знизу вгору. —
Бюрократ кричить: — Для двійок все це не причина!
Резолюції писати учиться хлопчина!



Що таке байка

Син-школяр читає книжку. — Тату, таточку! — гука. —
Ось написано тут байка. Це матерія така?
— Ні, то вірш, в якому можна нісенітниці знайти,
Що свиня балака з дубом, як оце зі мною ти.