Талановитих дітей все більше й більше в нашій Україні!! Діти - це наше майбутнє! І яскравий приклад цьому Вікторія Полтавець, яка не зважаючи на свій юний вік, пише вірші на дуже складні та неоднозначні теми. Дівчина навчається в 9 класі, мріє про мир та безхмарне життя. Вона переймається проблемами всієї країни... Вікторія - справжній патріот!

Україно, люба, мила,
Ти найкраща в світі є.
Ти до себе прилелієш,
Нагодуєш, напоїш.
Головне, будь з нами вічно,
І війну скінчи скоріш.
Хай наступить час із миром,
Хай всі вороги помруть.
Москалів всіх у в’язницю,
Українці поведуть!
Хай скінчиться лиття крові,
І добро накриє світ.
Україна переможе!
Не хвилюйтесь за
Наш рід!

Хто ми є?

Хто ми є?
Ми українці!
Добрі й щирі миролюбивці, Не зламати нас ніяк.
Але жаль, що наодинці ворогу даємо відсіч.
Так за що?
Скажи, Росіє…
Чим ми винні пред тобою?...
Чому гинуть без спасіння,
Ті, хто зброю брав за волю?...
Чому ж гинуть ті солдати?
Чому ладу в нас нема?
Ми ж тебе із хлібом-сіллю…
Коли в гості ти ішла.
Ми не боремось за владу,
Нам потрібен тільки мир.
Чорний голуб цілу скриню,
Нам нещастя привалив.
Так минуле геть забудьмо!
Хай панує дружба в нас.
Корабель пішов у море,
Повернімо дружбу враз!

Душа солдата-українця

Душа летить, солдата-українця,
Летить у синю височінь.
Я пам’ятаю,
Як він захищав зіницю,
Зіницю ока – свій рідний дім.
Як дуб стояв і захищав свій край,
Як мріяв, що війна от-от скінчиться.
Я бачу, як він перетворюється в птаха,
І відлітає в небо,
Зі смутком на лиці.
Я розумію, як це
Буди безневинним,
Але померти з гордістю в думках.
Він же захищав Вітчизну,
В якій він народився і зростав.