Павло Глазовий птсав добрі вірші, які полюбляють діти. Йому вдалося знайти підхід до сердець маленьких читачів.



Де беруться діти

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… —
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людьському…



Пряник

— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Давно вже немає. —
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
— Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.



Брехунець

Докоряє дід старенький внукові малому:
— Я, як був таким маленьким, не брехав нікому. —
Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти:
— А як стали вже великим, почали брехати?



Слухняна доня

Днями цілими в люстерко заглядала діва:
Підмальовувала справа, підправляла зліва.
Батько злився: — Фарбуватись — ти одне лиш тямиш…
Та сидиш на шиї в мене. Краще б вийшла заміж.

І пішла дочці на користь батькова наука.
Він тепер її годує, зятя і онука.



Близнята

Тракториста молодого Грицька Воротила
Повідомили: близняток жінка народила.
Він біжить до родбудинку, дума: два синочки!
А насправді їх ще більше: синок і дві дочку.
Вскочив Гриць до коридора, не пускають далі.
— Гляньте в шибочку, — говорять, — он де ваші лялі.
Гриць у шибку заглядає: — Бачу дві дитини.
А що в третьому пакунку? Запасні частини?



Казка

Вже ніч на дворі. Не спить дитина.
Схилився батько над ліжком сина
І виявляє любов і ласку.
— Послухай, — каже, — синочку, казку.
Так, значить, дід жив і, значить, баба.
Була в них, значить, ще й курка ряба.
І сіла, значить, вона в гніздечко
І, так сказати, знесла яєчко.
Дід бив яєчко і баба била.
Ну баба, значить, теж не розбила.
А, так сказати, пробігла мишка… —
І тут синочок схопився з ліжка:
— Все значить, значить та так сказати…
Не треба казки! Я хочу спати.



Неправда

— Гей, Олено! — ізнадвору бригадир гука.
— Йди скажи: немає дома, — мати вчить синка.
Хлопчик вискочив: — Немає дома вже давно.
— Ти обманюєш, я маму бачив крізь вікно. —
А малий насупив брівки:
— Неправда якраз!
Мама першою з віконця побачила вас.