Мій синочку! Мій дзвіночку! Ніч у зорянім віночку Запрягла коня в коляску І везе нам синю казку. Корабели в ній гостюють, Корабля тобі будують — Сині смуги на бортах, Довгі щогли в небесах, А труба у нього біла... Ти зростеш розумним, смілим, Як черешні зацвітуть, Проведу тебе у путь. Будеш слати з моря ти На хмарках мені листи. Тож заплющуй, мій синочку, Очі сині — квіт льоночку. Сяють зорі. Пізній час. Тихий сонку, йди до нас...
***
Вірш для дітей "Колискова"
Сонечко моє рідненьке, Ти стомилася за день, Очки закривай маленькі, І спокійно засинай, Хай тобі насниться люба, Казка в цю чудову ніч, Бо ж ти янгол завтра знову, Принесеш у дім наш сміх,
Спи моє маленьке диво, В твому серці назавжди, Хай живе любов та щира, Яку чуєш зараз ти,
Все вже спить, і ніч надворі, Охопила цілий світ, Я ж не сплю, молюся Богу, Щоб тебе завжди беріг, Хай тебе завжди тримають, Янголи в своїх руках, І від бід всіх захищають, Ти ж тепер моє життя.
***
О.Олесь Дитячі вірші "Ялинка"
Раз я взувся в чобітки, Одягнувся в кожушинку, Сам запрігся в саночки І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг, Ледве став ялинку брати, А на мене зайчик – плиг! Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди... „Не віддам, - кричить, - нізащо! Ти ялинку посади, А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси! І цяцьками можно гратись: Порубаєте ліси – Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки, І ведміді, і лисиці, І ворони, і граки, І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти! Не держи мене за поли! Бідний зайчику, прости, - Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я зігнувсь, І ще нижче скинув шапку... Зайчик весело всміхнувсь І подав сіреньку лапку.
***
На шипшину шершень сів, Меду з’їсти захотів. А бджола сказала: "Ні! Мед дістанеться мені!”
***
Величезний я павук, Та не маю ніг і рук. В мене вісім лапок є, Павутиння тчу своє.
*** Вірші для дітей Фарби дасть мені матуся, Малювати я навчуся. Намалюю рідний край – Дім в селі, ставок і гай, Синє небо, жовте сонце Загляда до нас в віконце, Чорнобривці тут на гряді, Полуниці в палісаді, І хліба вже чималі, В небі линуть журавлі. Тут і гори, і долини, Тут річки, моря, рівнини, Тут тварини і птахи, Ось струмок сховавсь у мхи.
Мати в аркуш подивилась, Посмішка в очах з’явилась. І сказала мати сину: - Як люблю я Україну! Ця країна чарівна І єдина в нас вона.
***
Вірш для дітей "Весна і мама"
Якось я спитала у Весни: - Ти чому приходиш, поясни? І весна сказала прямо: - Поспішаю я на свято Мами! Поспішають квіти проростати, Поспішають журавлі вертати, Поспішає сонечко теплішать, Поспішають діти розумнішать. В Африці далекій пам ятаю, Говорив мені Премудрий Слон, Що якби на світі мам не стало, То й весни на світі не було! Ще сказав: «Ви помічали, може – Кожна мама із весною схожа». І відкрив мені він таємницю, Що весна із Мамою сестриці...
І. Жиленко
***
Дитячі вірші Т. Коломієць Снігова казка
Усе засипав білий сніг. А з ним - відлига на поріг. І ми в дворі, де я живу, Зліпили казку снігову. Ось ведмідь - товстий дивак - Сніжку пробує на смак. Ось вовчисько-м'ясолюб Зирить взять кого на зуб... Ось лисичка гостровуха Гороб'ячий щебет слуха. Ось зайчиська куцохвості всіх запрошують у гості. А оце - сніговик, В цілім світі мандрівник. В капелюх його вберем, Буде в нас він казкарем!
***
Падали малі сніжинки, Їх кружляла завірюха, Вовчик не впізнав ялинки, Плаче, бо померзли вуха. Бо немає де сховатись, Вітер носика морозить, Куди ж вовчику податись?- Завиває і голосить. Тут лисичка пробігає, В неї очки-намистинки. Каже:- От дурний, не знає, Що в снігу його ялинка! _Вовче, дім твій хуртовина М'яким сріблом прикрашає. _ Так, моя, моя ялина, - Вовчик грітись поспішає. А лисичка посміхнулась, Хвостиком сліди змела. Три рази іще крутнулась Й вушка в шапочку вдягла.
*** Дитячі вірші про хлопчика Виглянув Петрик вранці з вікна, Бачить аж там походжає весна, Сипле додолу то трави, то квіти, Щоб посміхнулись дорослі та діти. Потім дістала з кишені хустину. І поскакали ріки невпинно! Петрик дивився, не вірив очам, Веснонька бігла веселим дівчам!
*** Вірш для дітей "Зелений горобець"
Дід Олександр мав попугая Такого як трава весняна Зеленого, та щей блистить на ньому піря кожну мить
І кожен ранок олександр того папугу годував із рук, відкривши тісну клітку зимою, осінню і влітку.
Думали звик він вже давно Та не тоді це все було... Одного разу теплим ранком Чекав папуга до сніданку
Та тільки як відкрилась клітка покинув він старого діда і полетів на двір, в село, Побачить, як воно жило
і так літав із саду в сад яскравий зелененький птах і з горобцями подруживсь зерно клювати научивсь...
В тітки олени у дворі Уже наїлись кури всі а на землі лежить зерно, непропаде тільки воно
бо горобці вже тут як тут теє зерно щиро клюють Олена звикла вже давно, Не перший раз таке було
Та тільки виглянувши з хати Стала усіх вона гукати "У нас зелений горобець!" Швидко зібрався дім увесь
та "горобець" той ще незвик людей постійно веселить махнув крилом і полетів від своїх друзів горобців
а коли нічку пережив за рідним домом зактужив і швидко він знайшов свій дім і втісну клітку залетів.
***
Як кошеня шукало маму (Віра Паронова)
Кошенятко заблудилось. Кошенятко розгубилось. Плаче, бідне, серед двору. Всім розказує про горе. Няв, няв, няв! Знайдіть матусю! Без матусі я боюся. Тут ворона прилетіла. Походжає, склавши крила. Запитало кошеня: Може, мама Ви моя? Ні! У тебе крил немає. Ти біжиш, а я літаю. В тебе шерсть, а мене пір"я. Зверху бачу все подвір"я. Поможу тобі, кра-кра! Є під хатою нора, Там живе така ж тваринка: Довгий хвостик, сіра спинка.
Кошенятко біля хати Стало матінку чекати. Раптом з нірки тишком-нишком Вибігає сіра мишка. Котик радісно:"Мяв-Мяв! Мамо, я тебе шукав!" А вона йому: "Дурненьке! Ти - великий, я - маленька. В мене лапочки тонкі, А у тебе он - які! Пі-пі-пі, шукай ти маму Із великими ногами".
Що лишилось кошеняті? Знову маму йде шукати, Бачить звіра. В нього роги І великі довгі ноги. Запитало кошеня: Може, мама Ви моя? А корівонька: "Му-му! Я до себе не візьму! Мій синочок не такий. Він - великий, ти - малий. На ногах копит не маєш, Босий по землі гуляєш. В тебе лапки з пазурами. Біля будки твоя мама".
Няв - няв - няв! Знайшлась матуся! Все, як в мене: вушка й вуса! А собачка каже: "Ні! Бо не родич ти мені! Всі коти живуть у хаті. Ми ж повинні працювати. Гав - гав - гав! Не плач, маленьке. Мамочка твоя близенько. Он гуляє між кущами, Доганяй швиденько маму!".
Киця запитала: "Няв, Де, синочку, пропадав? Я тебе шукаю зранку І готова до сніданку". Пригорнула, обійняла, Молочком нагодувала
