В чому полягає сенс життя? І чи є він взагалі?для чого людство взагалі існує? На ці питання відповідь шукають вже тисячі років. Вчені і філософи з усього Світу висказали сотні думок з цього приводу. Якої із них дотримуватися та якій вірити - справа кожного з нас. Але, щоб дійсно зрозуміти для чого людина прийшла на цей світ потрібно спочатку зазирнути у дитинство. Дитинство... коли згадуєш його одразу на думку спадає чи літо, проведене на селі у бабусі, чи просто відпочинок серед природи. Згадуються яскраві моменти життя, проведені під яскравим сонцем біля величезної ріки чи в загадковому лісі. Коли згадуєш все це одразу десь у середині стає тепло та радісно. Одразу ж хочеться пірнути в синю ріку або впасти в високу траву і дивитися в глибоке, чисте небо... Тож, мабуть, кожен із нас згадав, як він любив проводити час на свіжому повітрі. Невже це було не чудово?! Ми любили все навкруги: тварин, пташок, метеликів, квіти. Ставилися до них з повагою тйлнамагалися їх захистити. Але, нажаль, з часом люди втрачають цю любов, цю повагу, цю єдність. І перетворюються на справжніх винищувачів. Але чому? Що нас змінює? Мабуть, те, що людина все більше хоче задовольнити свої потреби, свої забаганки, не дивлячись ні на що. Людина почала освоювати космос. Було зроблено тисячі наукових винаходів та відкрито тисячі загадок. Людство накопичило багато знань не тільки про нашу планету, а й про декілька сусідніх галактик. Але, дивлячись на стан нашої природи, розумієш, що все зроблене - марне. Людина не навчилася одного - берегти оточуючий світ. Тисячі тон сміття та всіляких відходів скидається в навколишнє середовище. Десятки видів представників живої природи зникають назавжди щороку. Екологічний стан в багатьох країнах досягає критичної відмітки. І це все зробила людина! Дивлячись на це, з'являються сумніви щодо наявності розуму у людей. Жодні створіння, окрім паразитів, не почнуть нищити свою домівку, своє оточення. Значить, людина - паразит? Якщо розібратися, то людина - одне з найслабших організмів на Землі. Вона просто загине без надбань цивілізації. На відміну від природи, яка лише «позіхне» з полегшенням без людини. Але це ж людина! Вона повинна показати, що всемогутня! Вона ж вінець еволюції! Вона може настільки розумна, що може знищити пів планети натисненням однієї кнопки. Вона може викликати глобальне потепління, а потім шукати шляхи для його подолання. Кожного дня ми чуємо про ті чи інші стихійні лиха, які трапилися в різних куточках Світу. Ми нарікаємо на природу, на її погоду та непередбачуваність. Але в дійсності самі винні у цьому. Природа вже не може стерпіти згубної діяльності людини, вона «задихається». Тож людині просто необхідно якнайшвидше все змінити. Інакше людство досягне тієї межі, після якої вже не можливо буде повернути все назад. Нам потрібно навчитися перебувати в гармонії з навколишнім світом. А вчитися цьому треба у наших пращурів. Бо хто краще, як не вони розумілися на природі?! На мою думку саме для цього ми і прийшли на цю Землю. Ми не повинні гасити в собі вогник дитинства. Не повинні забувати про чудові моменти, які нам подарувала природа. І цим самим ми подаруємо яскраве дитинство нашим нащадкам.
